Встановіть VMware ESXi на персональні комп’ютери – покроковий посібник

Перевірте один — мережева карта, яку справді підтримує ESXi

ESXi містить власні драйвери лише для фіксованого набору апаратного забезпечення корпоративного класу — сервера Intel і багатьох мережевих карт Intel для настільних ПК, адаптерів Broadcom NetXtreme тощо. Realtek, чіп більшості бюджетних і ігрових материнських плат, взагалі не має рідного драйвера. Перш за все знайдіть точну модель своєї мережевої карти в диспетчері пристроїв Windows або на сторінці специфікації материнської плати. Підтримуваний чіп Intel означає, що ви в бізнесі. Чіп Realtek означає, що ви повинні планувати додавання PCIe Intel NIC (карта класу i210 або i350 є улюбленою спільнотою). Якщо інсталятор пізніше зупиниться з повідомленням «Мережевих адаптерів не виявлено», причина в цій перевірці — карта не несправна, просто в ESXi для неї немає драйвера.

Перевірте два — параметри віртуалізації процесора та BIOS

Завантажте налаштування BIOS або UEFI та ввімкніть Intel VT-x (або режим AMD-V / SVM на платі Ryzen), а також VT-d або IOMMU, якщо ви коли-небудь захочете передати пристрій до віртуальної машини. ЦП також має бути 64-розрядною частиною, що на практиці означає будь-що з приблизно останнього десятиліття. Під час інсталяції деякі старіші та деякі дуже нові ЦП виводять попередження про те, що ЦП може не підтримуватися в майбутньому випуску — це примітка щодо плану підтримки VMware, а не помилка, і інсталяція продовжується. Що не є необов’язковим, так це сам перемикач віртуалізації: якщо його вимкнено, ESXi встановлюється, але віртуальні машини працюють несправно або відмовляються запускатися.

Третя перевірка — пам’ять, пам’ять і правило всього диска

8 ГБ оперативної пам’яті — це практичний мінімум для корисної лабораторії — самому ESXi потрібно кілька ГБ перед запуском вашої першої віртуальної машини — тоді як 16 ГБ — це комфортно, а 32 ГБ — це приємне місце. Вам також потрібен завантажувальний пристрій, в ідеалі SATA або NVMe SSD.

Завантажте ISO лише з VMware і зробіть завантажувальний USB

Завантажуйте ISO інсталятора ESXi лише з офіційного порталу VMware — ніколи не з дзеркала третьої сторони. Broadcom просить створити безкоштовний обліковий запис на порталі підтримки, щоб отримати доступ до завантажень, і умови вже неодноразово змінювалися, тому перевірте поточне зображення на офіційному порталі, перш ніж планувати його. Запишіть ISO на USB-накопичувач за допомогою Rufus або додайте його на Ventoy-накопичувач, якщо той же носій обслуговує інші інсталятори. Не записуйте його на диск, на який плануєте інсталювати.

Запустіть інсталятор і встановіть пароль адміністратора

Завантажте USB-накопичувач у режимі UEFI та дайте програмі встановлення завантажити його модулі драйверів — на цьому етапі завантаження непідтримуваний мережевий адаптер зупиняє шоу. Виберіть цільовий диск зі списку та підтвердьте, що його буде повторно розділено та стерто. Виберіть розкладку клавіатури, а потім установіть надійний пароль root — цей один пароль є головним ключем для всього хосту, тому зробіть його довгим і унікальним. Натисніть F11, щоб розпочати встановлення. Коли він завершиться, перезавантажте та вийміть USB-накопичувач. Після перезавантаження ви потрапляєте на DCUI — звичайний сіро-жовтий екран консолі. Цей непривабливий екран означає успіх: ESXi — це крихітна операційна система, і ця консоль існує лише для базового налаштування мережі та рятувальних робіт.

Налаштуйте мережу керування за допомогою F2

У DCUI натисніть F2, увійдіть як root і відкрийте Налаштувати мережу керування. У розділі «Мережеві адаптери» підтвердьте, що вибрано підтримувану мережну плату. Тоді встановіть статичну адресу IPv4 для свого домашнього або офісного діапазону з маскою підмережі, шлюзом і ім’ям хоста, які ви пам’ятаєте. Статична адреса має значення: веб-адреса хоста не повинна блукати щоразу, коли маршрутизатор передає нові оренди DHCP. Перезапустіть мережу керування, коли консоль запитає.

Перший вхід зі свого браузера

З будь-якого комп’ютера в одній мережі відкрийте адресу свого хоста в браузері — у відео хост відповідає за цією адресою:

https://192.168.1.50

Увійдіть як root з паролем, який ви встановили в інсталяторі. Браузер скаржиться на сертифікат, оскільки ESXi генерує власний самопідписаний сертифікат. У вашій локальній мережі для хосту, який ви щойно встановили, це попередження очікується: переконайтеся, що адреса є тією, яку ви встановили, а потім продовжуйте. Тепер ви перебуваєте в хост-клієнті ESXi, де керуються віртуальними машинами, сховищем і мережею.